Dell Studio це серія комп’ютерів, яка призначена для домашніх користувачів. Ця серія з’явилась влітку 2008 року і успішно розвивається і оновлюється відповідно до апаратного забезпечення ось уже 2 роки. Перші комп’ютери серії використовували процесори під назвою “Merom” (Intel Core 2 Duo), а найсучасніші (Dell Studio 14) використовують найновіші чотирьох ядерні процесори Intel Core i7.

Ноутбук, що оглядається у цьому огляді унікальний ще й тим, що дана модель зібрана у Ірландії. Наскільки мені відомо тепер цей завод не існує, і майже всі моделі робляться в Китаї. (Подейкують, що у Польщі є завод, проте мені не щастило бачити лептопів звідти.)

 

Специфікація моделі, що оглядається:

Процесор: Intel Core 2 Duo T5750, (2000 МГц, 32 Кб (L1-Cache), 2 Мб (L2-Cache), 0 Кб (L3-Cache), CPU FSB 667 MT/s, 35 Ватт.
Чіпсет материнської плати: Intel Crestline-PM PM965.
Оперативна пам’ять: 2048 Мб (DDR2-667 DDR2 SDRAM), частотою 667 МГц та таймінгом 5-5-5-15.
Відеокарта: ATI Mobility Radeon HD 3400 Series (256 Мб).
Екран: 15,4″ (розширення 1280 x 800, глянцева поверхня, 60 Гц).
Вебкамера: 2,0 МП.
Аудіо: високоякісний аудіокодек IDT 92HD73C.
Жорсткий диск: WDC WD2500BEVS-75UST0 ATA Device (250 Гб).
Зчитувач карток (Card reader) : 8 в 1 (SD, SDIO, MMC, Memory Stick, Memory Stick PRO, xD-Picture Card, Hi Speed-SD, Hi Density-SD)
Бездротова мережева карта: Dell Wireless 1397 WLAN Mini-Card (802.11b/g/n) із Bluetooth;
Дротова мережева карта: Broadcom NetLink (TM) Gigabit Ethernet 10/100/1000 Мбіт/с
Тачпад: виробник невідомий, з двома ґудзиками і вертикальною прокруткою.
Операційна система: Microsoft Windows Vista Ultimate
Батарея: (Samsung SDI) 58 Ватт-годинна літій-іонна (Li-Ion) 6-ти елементна.
Виробник материнської плати: Dell Inc.
Вага: 2,78 кг
Габаритні розміри: товщина від 2,53 до 3,85 см х 35,5 см х 26,19 см
Ціна: 1050 $ (кінець 2008 року)

Дизайн і будова.

Ззовні дизайн гарний і дуже приємний.

Всі поверхня блискуча, глянцева, з деколями та викрутасами. Також моделі цього ноутбуку можна замовити з кришкою, що має спеціальний малюнок. Можливість вибрати візерунок велика: їх близько 200. Проте, на жаль це можливо в Америці. А в нас залишається багато роботи тюнерам, ти то пак модерам.

У корпусу гарний дизайн та плавні лінії. Кришка не прилягає дуже щільно до корпусу, тому краще його носити у чохлі.

У корпусу немає прямих кутів, всі лінії згладженні, а особливо мені подобаються конструкція завіс та вбудований в них ґудзик ввімкнення/вимкнення. Це дуже стильно.

Екран виглядає гарно, клавіатура теж гарно виписується в загальний дизайн.
Основні індикатори знаходяться в правому верхньому куті. Всі білого кольору. Проте це не дуже разить очі в темноті. Якесь воно таке м’яке біле світло.

Батарея розташована класично в ззаду під корпусом. 6-ти елементна батарея не випирає. В низу лептопу у нас є (верхній кут, зліва на право): батарея, загальна кришка для доступу до змінних частин: жорсткого диску, оперативної пам’яті, тощо. Зверніть увагу, на смужечку коло правого фіксатора батареї: можливість швидко визначити рівень заряду батареї. Тобто не вмикаючи ноутбук ви клацаєте туди, а вам показує який рівень заряду батареї.

Під кришкою в лівому нижньому куті знаходиться жорсткий диск, оперативна пам’ять розташована приблизно по центру.

Система охолодження ефективна (не чути шумів), розташування вентиляційних отворів могло б і бути краще, бо особисто в мене під решіткою для вхідного повітря (правий верхній кут) буде коліно, і отвір закриється. Доведеться трішки посунути коліно.

При закритій кришці екрану, він відчувається суцільним, однотілим. Особливо дратівливих зон, де прогинається корпус я не виявив. Зручно є те, що корпус має такий ухил, що там де опираються кисті рук корпус найтонкіший.
У цьому лептопі все нормально із продуктивністю, проте процесор хотілось би потужніший.
Але ця проблема вже усунена у новому Dell Studio 14.

Також не можливо не згадати, що у щілині ExpressCard ховається елегантний пульт, який допоможе вам з приємністю подивитись фільм-другий, презентацію чи фотогалерею.

 

Особливістю будови всіх Dell Studio є DVD – привід з щілинним завантаженням диску. Він працює, як у комп’ютерах Apple, диск вставляється у щілину.

 

Мені дуже подобається те, що цей комп’ютер сконструйований таким чином, що коли він ввімкнений, то в ньому не світяться всілякі непотрібні лампочки. Це добре видно на малюнку праворуч. В принципі можна добитись того, що горітиме лише індикатор роботи жорсткого диску (вимкнути бездротові пристрої). Це світло хоч і білого кольору, проте не дратує і не разить очі. Словом ви можете його спокійно залишити на ніч “на закачку” і він вам не заважатиме ні шумом, ні яскравим світлом.

Екран і колонки.
На жаль у нас екран не з LED – підсвічуванням. Це видно навіть і по тривалості користування від батареї. (див нижче).

Цей екран дає гарні кольори, має глянцеву поверхню і частоту обновлення 60 Гц. Над екраном класично розташовується 2.0 МПікс камера, з мікрофонами. Її дизайн гарний, вона майже не помітна.

Кути обзору хороші по горизонталі і дещо гірші по вертикалі.

Завіси у екрану надійні і після 2-річного користування не дали жодних слабин. Екран фіксується гарно.

Динаміки звичайні і з не особливо вражаючим звуком: звичайний лептопівський звук.

Клавіатура і тачпад.
Клавіатура тут гарно вписується в дизайн і має досить функціональну розкладку. Хоча я більше звик до тієї, що у моєму Dell Latitude E6400 , проте розташування ґудзиків “Home”, “End”, та інших тут логічне.

Над клавіатурою розташована мультимедійна панель – ґудзики швидкого доступу до мультимедіа. Опис ґудзиків на мультимедійній панелі (панелі швидкого доступу) зліва направо: запуск програми Dell MediaDirect (перегляд мультимедіа), попередня пісня, стоп, програш/пауза, наступна пісня, вимкнути звук, знизити гучність, збільшити гучність, витягнути диск.

На лептопі, що ми оглядаємо постійна підсвітка мультимедійних ґудзиків вимкнена, і вони світяться білим не разючим очі світлом лише коли по них провести рукою.

Опис ґудзиків пришвидшеного доступу, що натискаємо за одночасно з ґудзиком Fn:
Зліва направо найвищий ряд в клавіатурі: Перехід у режим сну (Fn+F1), Відкривання програми керування живленням лептопу (Fn+F3), перемикання між основним і додатковим екраном (Fn+F8), витягнути диск (Fn+F10), зменшити яскравість підсвітки (Fn+стрілка вниз), збільшити яскравість підсвітки (Fn+стрілка вгору), також доступні ґудзики номерової клавіатури: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 ( Fn+M, J, K, L, U, I, O, 7, 8, 9 відповідно), поділити, помножити, відняти, додати (Fn+0, P, ;, / відповідно) та розділювач цілої частини числа (Fn+>).

Всі ґудзики клавіатури натискаються звично, особливого задоволення від друкування не відчувалось. Прогинів під клавіатурою я не помітив. Також приємно бачити ґудзик відкривання контекстного меню Windows.

Цей лептоп має опцію клавіатури з підсвіткою, проте модель, що оглядається у цій статті такої опції не має.

Тачпад середньої величини і дуже приємний на дотик. Хоча на ньому немає горизонтальної прокрутки, працювати на ньому зручно. Хід ґудзиків великий.

Порти і особливості розширення можливостей лептопу.
Спереду зліва на право:

приймач інфрачервоний променів (для пульту), аналоговий мікрофон.

З правого боку порти з ліва на право:

1394 порт для під єднання пристрою з інтерфейсом IEEE 1394 або 1394a (т.зв. Firewire, для камери наприклад), 2 USB порти, DVD-RW привід, отвір для шнура живлення, ґудзик ввімкнення.

З лівого боку порти з ліва на право:

отвір замка Kensington lock, перемикач ввімкнення/вимкнення бездротових пристроїв, HDMI-вихід, VGA-вихід, USB-вихід, USB/e-sata вихід, RJ-45 Ethernet порт, вхід для мікрофону, два виходи для слухавок, щілина для ExpressCard i зчитувач карток пам’яті (cardreader),

Ззаду немає жодних портів

Загалом розташування портів не є дуже зручним для мене, бо я люблю коли RJ-45 Ethernet порт та кабель живлення розташовані ззаду. Також я б не відмовився, якщо б USB – порти були ближче до заду лептопу.

Тепло і шуми.
При роботі ноутбук гріється не сильно і не дуже шумить.

Витривалість батареї.
Витривалість батареї не перевищує 3 годин.

Сумісність з операційними системами.
Комп’ютер добре працює в Windows Vista, Windows 7. Драйвери легко можна стягнути на офіційному сайті Dell.

Продуктивність і результати тестів.
Ми тестували лептоп в даній конфігурації за допомогою програми Everest версії 4.60.
Ось, що показали тести:
Читання з пам’яті (Memory Read): 4911 Мб/с
Запис в пам’ять (Memory Write): 3028 Мб/с
Копіювання пам’яті (Memory Copy): 3439 Мб/с
Час очікування пам’яті (Memory Latency): 87,1 наносекунд
CPU Queen: 8502 очок.
CPU PhotoWorxx: 6193 очок.
CPU ZLib: 26181 Кб/с.
CPU AES: 7422 очок.
FPU Julia: 3727 очок.
FPU Mandel: 1859 очок.
FPU SinJulia: 922 очок.

Висновки і оцінки.
Загалом Dell Studio 1535 є дуже цікавим лептопом: гарний стиль, декілька особливих, унікальних функцій. Особливо мені подобається те, що в ньому багато речей продумано із зручністю і користю для користувача.

Переваги:
– гарно продуманий дизайн;
– гарно продумані основні ґудзики;
– майже не гріється при роботі;

Недоліки:
– не ідеальне розташування портів;
– не дуже супер потужний процесор;