NAND флеш-пам’ять була презентована компанією Toshiba в 1989 році. Пристрої, що використовують на NAND флеш-пам’ять працюють за таким же принципом, як жорсткий диск: інформація записується сторінками по 512, 2048 і 4096 байт. До них ще додаються блоки ECC checksum, що як правило, мають розмір 1/32 сторінки. Ці сторінки об’єднуються в блоки по 32, 64 і 128 сторінок.
Особливість цієї пам’яті в тому, що запис виконується по сторінках, а стирати можна лише цілі блоки по 32, 64 та 128 сторінок.
Ця пам’ять також вимагає спеціального керування битими секторами за допомогою програмного забезпечення драйвера пристрою, або за допомогою спеціального контроллера. (Наприклад SD картки використовують ок).
Щоб компенсувати біти, що спонтанно відмовляють під час нормального користування пристроєм NAND використовує ECC (error correcting code). Методи визначення контрольної суми та виправлення помилок (ECC) у пам’яті NAND виявляють помилку, де “битий” один біт інформації в блоці. Типовий ECC виправить однобітну помилку у кожних 2048 бітах (256 байтах), використовуючи при цьому 22 біти ECC коду, або 24 біти (в кожних 4096 бітах (512 байтах)). При цьому, блок позначається як недобрий в таблиці логічного розміщення, а весь його вміст (ще непошкоджений) копіюється у новий блок; таблиця логічного розміщення нормальних блоків при цьому перезаписується. Якщо у пам’яті пошкоджено більш, ніж 1 блок, тоді вміст блоку практично втрачений, і стає неможливо відновити його вміст. Деколи не можливо виробити безпомилкові пристрої пам’яті NAND, тому більшість пристроїв виходять в продаж з вже запрограмованою таблицею поганих блоків від виробника. Це трошки зменшує об’єм пам’яті, проте знижується також і її вартість.
Перший фізичний блок, який не містить помилок (блок № 0) завжди гарантує свою прочитаність, і не може бути пошкодженим. Тому всі найважливіші вказівники для розподілення пам’яті і впорядкування поганих блоків приладу розміщуються всередині цього блоку (зазвичай вказівник на погані таблиці блоків, і т. д.). Якщо прилад використовується, щоб завантажувати ОС, тоді цей блок також повинен містити Таблицю завантаження (Master Boot Record).