13″ Apple MacBook Aluminium – огляд користувача: стильний чи занадто дорогий?

MacBook Aluminium був офіційно випущений в продаж в США 16 жовтня 2008 року. Цей лептоп анонсовано, як світило всіх лептопів. Справді можна споглянути подібну тенденцію в Еплах (Apple): випустивши iPod всі виробники портативних програвачів почали створювати щось подібне; з виходом в світ iPhone почалась ціла нова ера смартфонів з доторковим (сенсорним) екраном, в яких майже всі ґудзики (кнопки) на екрані. Щось подібне спостерігаємо і у МакБуках (MacBook) після виходу алюмінієвого красунчика Делл (Dell) випустив свою версію ноутбука з металевим корпусом Делл Адамо (Dell Adamo). Точно можна сказати про тачпад, функціональність якого одразу намагались повторити Синаптікс (Synaptics), далі застосували в своїх моделях Lenovo, Acer та інші. Тому і неозброєним оком помітити, що ця компанія немовби задає тон, моду на різного роду техніку.
Цей ноутбук вважається одним з “найзеленіших” ноутбуків в світі: це полягає в його компонентах та в його пакуванню при продажу. Пізніше цю модель переназвали оновили і тепер продають вже під назвою MacBook Pro.
Даний екземпляр, що оглядається походженням з США.

Специфікація моделі, що оглядається:
Процесор Intel® Core™ 2 Duo P7350 ( 2.0 GHz, FSB 1066 MT/s, 3MB L2 cache).
Оперативна пам’ять 2GB (дві планки по 1GB, тип – SO-DIMM) на частоті 1066 МГц DDR3 SDRAM (PC3-8500).
Відеокарта графічний процесор NVIDIA GeForce 9400M (256MB пам’яті DDR3 SDRAM).
Екран 13.3” LED-підсвітка (розширення 1280×800, глянцева поверхня).
Вебкамера iSight camera (невідомо скільки мегапікселів).
Аудіо два вбудованих динаміка.
Жорсткий диск 160GB Serial ATA; 5400 rpm.
Пристрій зчитування дисків 8x SuperDrive (DVD±R DL/DVD±RW/CD-RW).
Мережеві карти:
бездротова AirPort Extreme Wi-Fi (802.11a/b/g/draft-n);
вбудований Bluetooth 2.1 + EDR (Enhanced Data Rate) модуль;
дротова 10/100/1000 BASE-T (Gigabit) Ethernet.
Тачпад дозволяє багатодоторкове (multitouch) одночасне користування.
Операційна система Mac OS X Leopard 10.5.5.
Батарея 60-ватт-годинний літій-полімерний акумулятор(6-елементний).
Вага 2.04 кг

Дизайн і будова.

Перше, що кидається в очі – це те, що цей лептоп справді зроблений з суцільного шматка металу. В руках він відчувається як один цілісний суцільний елемент. При закритій кришці між корпусом та екраном зовсім немає шпарин (хіба, що з боку завіс, але вони закривається тими ж завісами (див. фото далі)). Екран щільно пристає до корпусу і в вас відчуття, наче ви тримаєте суцільний шмат металу (що до речі відчувається і по вазі). Коли відкриваєш лептоп перше, що помічаєш – це великий (в порівнянні з іншими лептопами) тачпад.
Батарея внутрішня, до якої є доступ з низу комп’ютера. У цьому ж відсіку є планки з оперативною пам’яттю та жорсткий диск.

Корпус згладжено, прямих кутів немає. Весь корпус є матовим. Диск завантажується збоку (запихається в щілину). На кришці екрану є логотип, що підсвічується легеньким світлом, яке видно лише в темноті.

В порівнянні розмірів цей МакБук не більший загального зошита (в якому деякі студенти пишуть конспекти всіх занять).
В площині клавіатури більше немає жодних отворів. Спершу я здивувався: звідки ж тоді виходить звук. Виявляється перед завісами екрану є ряд щілин, що випускають звук та тепло назовні. Цікаво, що ніяких вентиляційних отворів для охолодження я не помітив. Отже повітря всмоктується і висмоктується лише у тих щілинах, що перед завісами екрану.
В профіль екран дуже тоненький.

В комплект поставки входить лише шнур живлення, і не більше. Все решту слід докуповувати самому. Цікава конструкція приєднання шнура живлення. Шнур живлення має роз’єм схожий до того, що у мобільних телефонів SonyErricson і приєднується до лептопу і тримається в гнізді за допомогою…двох магнітів по краях роз’єму. Таким чином Епл вирішив проблему з випадковим висмикуванням шнура живлення з ноутбука. Мені особисто дуже приємно, що вони подбали і про це.

Щодо стабільності операційної системи то за пів року користування комп’ютер лише раз завис. Можливо в когось кращий результат, в когось гірший. Я вважаю, що це все залежить від користувача.

Екран і колонки.
Екран глянцовий, тому кольори у ньому достатньо різкі і виразні. Щодо кутів огляду, то я не помітив нічого особливого. Стандартний екран.
Звичайно може комусь хотілося б мати матову матрицю, проте у МакБуках це можливо лише віднедавна.
При відкриванні екрану, або налаштуванні відповідного кута для себе екран не прогинається. Звук з динаміків гарний, достатньо якісний та гучний (як для лептопу таких розмірів).

Клавіатура і тачпад.

Тачпад дуже великий і зручний в користуванні. Особливо зручним є те, що він підтримує багато доторків одночасно. Вже всім відомі способи повертання, зближень, віддалень зображень та навігації в галереї. Проте цим його функціональність не обмежується. Є ще ряд додаткових функцій, які ви можете на ньому виконувати. Наприклад, щоб згорнути всі вікна слід зробити жест, що схожий на змітання всього зі столу. Просто, ніби рукою прибираєте все. То ж при користуванні таким тачпадом мимоволі задумуєшся про майбутнє ноутбуків, мабуть у майбутньому справді будемо бачити моделі в яких тачпад вже суміщено з екраном і функціональністю , як для прикладу, в МакБуку.
Також не можна не помітити, що у ньому відсутні ґудзики. Якже натискати? Тачпад в кутиках опускається десь на 1 мм. Тобто натиснувши в правому нижньому куті натискаємо правий ґудзик (кнопку) миші. Щось подібне я вже бачив в Еплівських мишах.
В МакБуках (чи не одних з перших?) з’явилась опція клавіатури з підсвіткою. Проте наша модель такою опцією не оснащена.
Клавіатура у цьому Макбуці стандартна для Маків за розташуванням клавіш та будовою ґудзиків. Проте для звичайного комп’ютерного користувача хочу розповісти детальніше. У цьому МакБуці кожна клавіша розташована окремо від іншої. Тобто ґудзики (кнопки) не поруч, а через деякий невеличкий проміжок. Також наша версія є Американською, тому тут по центру ґудзика великі англійські літери. Дивуюсь, куди тут модна помістити кирилицю?
Загалом клавіатура зручна і приємна на натиск.
Мені особливо подобається те, що немає непотрібних ґудзиків, що постійно світяться. МакБук зовсім не заважає своєю присутністю і гармонійно вписується в середовище. Навіть в темноті не привертає до себе надмірної уваги. Мені це особливо подобається.

Порти і особливості розширення можливостей лептопу.
Спереду маємо лише індикатори заряду батареї (зправа):

Коли лептоп спить, то крізь малесенькі отвори в алюмінієвому корпусі (які до речі невидно неозброєним оком) пробивається світло від світодіодних ліхтариків.

З правого боку порти з ліва направо: Роз’єм для живлення (MagSafe power port), мережевий (Gigabit Ethernet) порт, два USB 2.0 порти, міні дисплей порт (Mini DisplayPort), аудіовхід, аудіовихід, щілина для замку (Kensington lock slot)

З лівого боку маємо лише щілину для завантаження оптичних дисків

Ззаду немає жодних портів, лише щілини для відведення теплого повітря та для звуку.

Тепло і шуми.
МакБук немає жодних інших вентиляційних отворів, окрім тих, що перед завісами екрану. Може здаватись дивним, але навіть у такому випадку при роботі він не перегрівається. Такий тепловий баланс, мабуть досягається завдяки декільком факторам одночасно: операційній системі, що раціонально використовує компоненти комп’ютера керує ними, добре продуманій системі охолодження та металевому корпусу (я думаю цей чинник вирішальний).
Зрештою, ця модель оснащена 25 Ваттним процесором, що в принципі не дуже сильно гріється.

Витривалість батареї.
Так як наша модель оснащена екраном з діодною підсвіткою (LED-backlit) та 25-ваттним процесором можна говорити про збільшене життя від батареї. У нашому МакБуці батарея вочевидь 6-х елементна. При тестуванні на максимальне життя від заряду батареї були приємно здивована тим, що життя батареї вистарчило на перегляд двох фільмів на ДіВіДі дисках. Це дуже хороший результат.

Сумісність з Windows XP.
Якщо Вам потрібно поставити Windows, то це можна зробити мінімум двома способами: встановити додатково операційну систему за допомогою програми Буткемп (Bootcamp) або поставити Віндовс, створивши віртуальну машину.

Висновки і оцінки.

Загалом МакБук хороший стильовий лептоп, його дизайн відразу вказує на те, що цей лептоп особливий. Він дуже зручний завдяки маленьким розмірам, проте здатен зробити дамську сумочку суттєво важчою (завдяки металевому суцільному корпусу). Скоріше він гармонійно знайде собі місце в наплічнику студента чи учня старших класів школи. Тим паче, що завдяки особливій будові він не боїться подряпин та тиску з боку книжок, що знаходяться разом з ним у вашій торбі.
Єдине, що я помітив після півроку користування, що в окремих місцях корпус трішки затерся і став глянцевим, проте це невелика біда.
Єдине, що зупиняє купити МакБук сьогодні всім – його висока ціна. Навіть в Америці (батьківщині Еплу (Apple)) його ціна близько 1300$

Переваги:
– суцільний міцний корпус з алюмінію;
– дуже функціональний тачпад;
– дуже гарно продуманий дизайн;
– довге життя від батареї;
– добре продумана система охолодження;

Недоліки:
– недостатня кількість портів і розширень;
– трошки завелика вага;
– висока ціна;

9 коментарів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *